БЕЗПЕКА ВДОМА

Про що розкажуть

дитячі малюнки – 8 особливостей

Кажуть, що психологи за малюнками дітей проводять цілі тести, аж до оцінки рівня інтелекту. А чи можуть це зробити батьки?

Фахівці називають малюнок дитини графічної мовою, яка відображає все побачене, почуте дитиною (навіть якщо малюк ще не розмовляє). Малюнок може відобразити реальний біохімічний стан організму, стан здоров’я, самопочуття і стабільні характеристики особистості, пише aif.ru.

Важливо. Висновки робимо, тільки якщо бачимо певні ознаки відразу в декількох малюнках, намальованих в один період часу.

1. Зміни

Ви помітили, що малюнки малюка стали іншими (різко помінялися стиль малюнка, колірна гамма, сюжет, а також частота малювання). Наприклад, дитина завжди малювала яскравими жовтими фарбами, а тут раптом вибирає зовсім інші кольори або тільки один, другий. Такі зміни можуть говорити про те, що з дитиною щось відбувається, її щось турбує.

2. Характер ліній

Якщо малюнок виконаний ясними, чіткими лініями, значить, дитина відкрита перед світом, впевнена в собі або просто чітко уявляє собі що вона малює. Коли лінії слабкі, ледве помітні, варто задуматися.

Найпростіший варіант – дитина просто не вміє користуватися ручкою чи олівцем, або у неї невідповідний інструмент. Адже батьки не завжди використовують правильні олівці і навіть не завжди знають, що є олівці для дітей 2 років та для школярів.

Другий можливий варіант – дитина погано уявляє, що її просять намалювати, але боїться запитати. Або вона в цілому не дуже впевнена у собі. Можливо, її мало хвалять, обіймають, у неї мало друзів. Більше розповідайте дитині про навколишній світ, хваліть навіть за маленькі успіхи, частіше проводьте час разом.

Є більш серйозні причини нечітких ліній. Іноді слабкість руки – наслідок неврологічних порушень. Дитина при цьому може ні на що не скаржитися. Діти до 10 років не завжди адекватно можуть відчувати біль і розуміти, що і де болить. Через це багато захворювань, пов’язані з порушенням роботи нервової системи, кістково-м’язового апарату.

3. Штрихування

Звертайте увагу на його кількість на аркуші. Якщо штрихування занадто багато і особливо якщо воно виконане з сильним натиском, це може говорити про підвищену тривожність дитини, наявності страхів або поганий настрій. Наприклад, дитина заштриховує не тільки фігури, але й весь простір навколо них, штрихування виходить за межі предметів, з’являється там, де зовсім невиправдане. Якщо ви це помітили, не варто відразу приставати до дитини з розпитуваннями, що її лякає або турбує, краще самим проаналізувати ситуацію в родині. Якщо дитина бачить, як батьки сваряться щодня, вона починає турбуватися.

4. Стереотипність

Дитина малює одне й та саме протягом довгого часу. Батькам не варто відразу лякатися, якщо дочки малюють тільки принцес, а хлопчики малюють тільки машинки або бійки. У дітей є так звані етапи розвитку, що відповідають віку захоплення, переживання. Стереотипність – це коли в малюнках немає динаміки. Якщо принцеса, то вона завжди одягнена однаково. Або малюк весь час малює один і той же будинок, сонце і траву. Іноді такі стереотипії можуть відображати порушення сприйняття, уваги. Не варто відразу лякатися, що дитина психічно хвора або у неї уповільнений розвиток. Можливо, у неї просто є певні труднощі з тим, як зобразити світ.

5. Сюжет

Пам’ятайте: діти відображають у малюнках те, що ми допомогли або дозволили їм дізнатися про навколишній світ. Дивіться на малюнки як на розповідь про їх уявлення про світ, в якому вони живуть. Якщо ви побачили щось, чого не повинно бути в дитячій картинці, не можна відразу кричати: “Як ти посмів таке намалювати?” Перш ніж лякатися, запитайте: “А це що у тебе намальовано?” Якщо дитина відповіла, що вона так намалювала пташку або рибку, не треба вказувати їй на помилки, правильніше відреагувати так: “Ух ти, а я не відразу упізнав” або “Тепер зрозуміло”.

6. Зображення людей

Часто батьків лякає, коли дитина малює людей без облич або без ніг, при тому, що вона вже вміла зображати повноцінні людські фігури. Такі малюнки можуть відображати реальні відносини дитини з цією людиною. Наприклад, якщо старший брат без очей і без рук, можливо, дитина не хоче, щоб той бачив, як вона бере його речі, і карав її за це. Якщо так “неповноцінно” намальований тато, може бути, дитина не згодна з його вимогами і заборонами. Зазвичай в дитячому малюнку сім’ї вище за всіх зображений найголовніший, на думку дитини, член сім’ї.

7. Латки і хрести

Латки на частинах тіла людини, не властиві зовнішньому вигляду, переплетені руки або ноги. Якщо такі деталі повторюються регулярно, можливо, дитину турбує хвороба. Розташовуються латки зазвичай на місці органу, який болить.

8. Розташування малюнка на папері

Якщо малюнок ледь поміщається на аркуші паперу, це може говорити про те, що дитина вкрай егоцентрична. Вона хоче заповнити собою весь простір, бути в центрі уваги. Іноді це ознака розбещеності, скажімо, коли в сім’ї одна дитина і всі близькі її звеличують. А іноді навпаки – дитина обділена увагою. Залишається показувати своє “перевагу” на папері. Буває, що діти малюють фігури правильного розміру, але беруть занадто великий лист. Тоді зображений предмет здається дрібним, але він дійсно такого розміру в житті. Це може говорити про високу самооцінку. Рівень прагнень вищий, ніж дитина зараз має. Дайте їй можливість проявити себе, розкрити потенціал.

Важливо. Малюнок може стати сигналом проблем з психікою дитини. А щоб ви змогли помітити це, зберігайте дитячі малюнки хоча б рік, порівнюйте їх. Як мінімум у вас буде привід радіти зростаючому рівню творчості і майстерності вашої дитини.

До 2,5 року, коли діти тільки освоюють малювання, вони дуже люблять яскраві кольори: жовтий, червоний, світло-червоний, світло-синій, світло-зелений. Це пов’язано з тим, що вони їх краще розрізняють.

У 2,5-4 роки в малюнках з’являються чорні кольори. Це добре і означає, що дитина навчається більш чітко відображати світ, який бачить навколо.

У 5 років дитина знову переходить до малювання більш яскравими кольорами. Але застосовує їх, як правило, відповідно до того, що є в реальності.

До 7-8 років малюнок повинен бути розфарбований в реальні кольори, якщо дитина бачила дані предмети в житті. Якщо у вас інакше, можливі дві причини: у дитини багата фантазія або є проблеми зі здоров’ям.

ШАНОВНІ БАТЬКИ, КОЛЕГИ!

З 16 червня 2020 заклад дошкільної освіти №6 «Золотий ключик» відновлює роботу і починає працювати в умовах адаптивного карантину.

З метою запобігання поширення коронавірусу у дошкільному закладі вводиться особливий режим роботи у період адаптивного карантину. Для цього, затверджений особливий графік прийому дітей.

У зв’язку з відкриттям закладу дошкільної освіти в умовах адаптивного карантину, переконливо просимо вас дотримуватись наступних правил:

1. Перш ніж привести дитину в заклад дошкільної освіти, будь ласка, зверніть увагу на стан її здоров`я. За найменших підозр у дитини та членів усієї родини захворювань (ГРВІ, нежить, підвищення температури тощо), необхідно звернутися до сімейного лікаря та обов’язково попередити вихователя чи медичного працівника закладу і вжити заходів щодо самоізоляції.

2. Дотримуйтесь затвердженого графіку прийому дітей, зберігаючи дистанцію з працівниками та іншими батьками 1,5 м. Уникайте скупчення людей.

Рекомендуємо уникати близького контакту з працівниками дошкільного закладу та іншими батьками і дітьми.

3. Ранковий прийом дітей буде здійснюватися старшою медичною сестрою і вихователем групи на території ЗДО, за межами приміщення, згідно затвердженого графіку, що доведений до вашого відому. Вранці та кожні чотири години упродовж дня, дітям буде проводитись температурний скринінг. Діти, з температурою тіла понад +37,2°С та з ознаками соматичних захворювань, будуть ізольовані. Батьки зобов’язані негайно забрати дитину з дитячого садка та звернутися до сімейного лікаря.

4. Для батьків та інших супроводжуючих осіб, вхід у приміщення дошкільного закладу – заборонений. Забирати дітей ввечері, лише на вулиці, або при вході до дитячого садка.

5. Батьки, або особи які їх замінюють, що супроводжують дитину, на території закладу повинні бути в захисних масках (у тому числі саморобних), так, щоб були покриті ніс та рот, відповідно до карантинних вимог. Необхідно надавати вихователеві правдиву інформацію стосовно стану здоров’я дитини та членів родини.

6. У зв’язку з правилами та умовами адаптивного карантину, в закладі буде проводитись систематична дезінфекція обладнання та приміщень, тому батькам варто надавати медичному працівнику інформацію щодо можливих алергічних реакцій у дітей на миючі, дезінфікуючі засоби та антисептики.

7. Забороняється приносити з дому іграшки, їжу, гаджети та інший матеріал (олівці, книги, тощо) окрім особистих речей: одяг, змінне взуття, паперові та вологі серветки, головний убір. Особисті речі дитини складати в індивідуальний дитячий рюкзачок, а не передавати в пакеті вихователю.

8.Важливо повідомити вихователям свої достовірні мобільні номери телефону, або інших членів родини для зв’язку у разі виникнення непередбачуваної ситуації (погіршення стану здоров’я дитини, тощо).

9. З метою отримання оперативної інформації про зміни в організації роботи ЗДО (режим, освітній процес тощо) щоденно переглядайте офіційний сайт закладу, сторінку вихователя Вашої групи в Viber, де буде розміщено відповідну інформацію.

10. Для вирішення нагальних питань, отримання інформації стосовно роботи закладу звертайтесь до адміністрації в телефонному режимі або он-лайн. Контактний телефон ЗДО: (04731) 3-34-07; e-mail: talne-dnz6@ukr.net

11. Обмежте перебування дітей в громадських місцях. Це є небезпечним для їх і вашого здоров’я, навіть під час послаблення карантину.

Шановні батьки!

Лише спільними зусиллями ми зможемо зберегти власне здоров`я та здоров’я дітей!

ЯКИМИ ДІТИ НАРОДЖУЮТЬСЯ – НІ ВІД КОГО НЕ ЗАЛЕЖИТЬ, АЛЕ В НАШИХ СИЛАХ ЗРОБИТИ ЇХ ХОРОШИМИ ЧЕРЕЗ ПРАВИЛЬНЕ ВИХОВАННЯ

Плутарх

Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини. Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління. Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття. Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей. Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості, шлях до шкільного навчання. Адже життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, два досвіди: сім’я та навчальний заклад.

Якщо:

• Дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;

• Дитину висміюють, вона стає замкнутою;

• Дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;

• Дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;

• Дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;

• Дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;

• Дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;

• Дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;

• Дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;

• Дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Кілька коротких правил

Рекомендації батькам гіперактивних дітей

• У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслужила, підкреслюйте успіхи. Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах.

• Уникайте повторень слів «ні» і «не можна».

• Говоріть стримано, спокійно і м’яко.

• Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.

• Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.

• Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності, що вимагають концентрації уваги.

• Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийму їжі, виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати цьому розпорядкові.

• Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах, на ринках, у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив.

• Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером. Уникайте неспокійних, гучних приятелів. Оберігайте дитину від стомлення, оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання, гіперактивності. Давайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію. Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі: тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття.

Рекомендації батькам по корекції тривожності дітей

У роботі з дітьми з тривожністю необхідно:

• Постійно підбадьорювати, заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;

• Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, уміння правильно оцінити їх, опосередковано ставитися до власних успіхів, невдач, не боятися помилок, використовувати їх для розвитку діяльності;

• Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;

• Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності;

• Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;

• Щоб перебороти скутість, потрібно допомагати дитині розслаблюватися, знімати напругу за допомогою рухливих ігор, музики, спортивних вправ; допоможе інсценізація етюдів на пряв сміливості, рішучості, що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем; ігри, що виражають тривожність занепокоєння учасників, дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх, оцінити їх як характеристики ігрових персонажів, а не даної дитини, і на основі психологічного «розототожнення» гнітючих переживань позбутися власних страхів.

• Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на вас. Навпаки, поставтеся до неї, до її обурення з розумінням і повагою: допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.

• Тільки тоді, коли емоції згаснуть, розкажіть дитині про те, як ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею форму висловлювання претензій.

• Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.

Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки

• Не оберігайте дитину від повсякденних справ, не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.
• Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.
• Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.
• Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.
• Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.
• Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

Особливості стилю поведінки із сором’язливими дітьми:

• Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей.
• Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.
• Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.
• Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного спілкування дитина спочатку на стільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате , ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.
Кілька порад батькам замкнутих дітей:
• Розширюйте коло спілкування вашої дитини, знайомте її з новими людьми.
• Підкреслюйте переваги і користь спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви довідалися, а також, яке задоволення ви одержали, спілкуючись з тією чи іншою людиною.
• Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.
Принципи спілкування з агресивними дітьми:
• Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.
• Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.
• Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву.
• Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.
Поради батькам конфліктних дітей
• Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше виникають «бурі».
• Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.
• Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.
• Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

Що ж включає в себе психологічна готовність до навчання в школі?

Важливим є те, що майбутній школяр «починається» з позитивного ставлення до школи, бажання вчитися, прагнення до здобуття знань. Величезну роль у прояві такого ставлення відіграють правильне уявлення дітей про навчальну працю та шкільне життя. Вони допомагають збагнути дітям всю серйозність навчальної діяльності та відповідально ставитися до учнівських обов’язків. Батькам треба пам’ятати це, щоб роботу в цьому напрямку будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем: постійно переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, унаслідок чого дитина дізнаватиметься щось нове. Не варто залякувати труднощами, що можуть вплинути на навчання. Треба пам’ятати про те, що в школі часто буває робота не цікавою, але важливою, яку потрібно виконувати, слід привчати дитину підкорятися слову «треба». Варто формувати вміння доводити почату справу до кінця, переборювати труднощі, переживати задоволення від зробленого, не засмучуватися невдачею.

• Прагнення йти до школи живиться передусім пізнавальною спрямованістю дошкільника, яка розвивається на основі властивої дітям допитливості і на кінець дошкільного дитинства набирає форм пізнавальної активності. Тому батьки повинні сприяти формуванню допитливості, здатності розділяти відоме й невідоме, переживати почуття задоволення від набутих знань, радості й захоплення від виконання інтелектуальних завдань.
• Розумова готовність дітей до школи не зводиться тільки до оволодіння певною сумою знань про навколишнє. Важливий не тільки обсяг тих знань, які має дитина, скільки їх якість, ступінь усвідомленості, чіткість. Саме тому важливо не вчити дитину читати, а розвивати мовлення, здатність розрізняти звуки, не вчити писати, а створювати умови для розвитку моторики, і особливо рухів руки і пальців.
• Необхідно розвивати у дітей здібності слухати, розуміти зміст прочитаного, вміння переказувати, проводити зорове зіставлення. Розумова готовність визначається як умінням дошкільника розв’язувати прості задачі, робити звуковий аналіз слова або зв’язно розповідати про зображення на картинці, так і тим, якою мірою доступні операції аналізу, синтезу, порівняння, класифікації.
• Є діти, які не досягають такого рівня розумового розвитку, за якого вони можуть успішно включитися в навчальний процес, зазнають у першому класі значних труднощів, навіть в умовах незалежного індивідуально підходу до них. У таких випадках очевидна не готовність до навчання.
• Необхідно, щоб дитина вміла слухати дорослого і сприймати його вказівки, керуватися ними під час занять, усвідомлювати необхідність запитати, якщо завдання не зрозуміле, оцінювати свою роботу. До початку навчання у школі майбутні першокласники мають оволодіти такими поняттями: «більше», «менше», «однаково», «стільки само», «короткий і довгий», «старший і молодший»; уміти порівняти найпростіші предмети.
• Вольова готовність дітей до школи означає здатність керувати своєю поведінкою, довільно спрямовувати свою психічну діяльність. саме певним рівнем вольового розвитку маленького школяра обумовлюється його здатність зосереджуватися на виконанні шкільних завдань, скеровувати увагу на уроці, довільно запам’ятовувати й відтворювати матеріал. Формуванню у першокласників відповідальності за учнівські справи, сумлінного ставлення до своїх учнівських обов’язків сприяють розвинені батьками в період дошкільного дитинства мотиви елементарної обов’язковості правил поведінки та вимог дорослих. Тому важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися; формування правильних моральних уявлень, готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу. Обізнаність із моральними нормами, які визначають людські взаємини, здатність дотримуватись правил поведінки в колективі – надійний компас для новачка в новому середовищі.
• Одне з першочергових завдань сім’ї, у забезпеченні загальної готовності дитини до школи полягає у тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці. Туди входить піклування батьків про нормальне харчування малюка, загартування організму, медичне обстеження.
• Успішність навчання в школі багато в чому залежить від функціонального розвитку і стану здоров’я дитини. Дитячий організм сприйнятливий до негативних зовнішніх впливів через морфологічну та функціональну незавершеність усіх систем і органів.
• Навантажень зазнає несформований опорно-руховий апарат, коли доводиться протягом тривалого часу утримувати статичну позу. Тому треба слідкувати, щоб у дитини не відбулося викривлення хребта. Слабко розвинені також дрібні м’язи кисті, тому в дітей часто втомлюється рука. Ступенем розвитку вищої нервової діяльності зумовлені незначна кількість уваги, недостатність внутрішнього гальмування, швидке зростання збудження, що зовні виявляється у зайвій рухливості та чисельних відволікань від діяльності, коли вона вимагає зосередження. Усе це необхідно враховувати дорослим, будуючи свою взаємодію з дитиною.
• Психологи підкреслюють, що підготовка до школи повинна полягати не тільки і не стільки в навчанні дитини спеціальних знань і вмінь, скільки в загальному розвитку її розумових здібностей і пізнавальних інтересів, у формування вміння спостерігати й узагальнювати явища і на основі цього робити певні висновки.

Батьківські радощі та тривоги

1. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, співчутливо.

2. Не випробовуйте чесність дитини, якщо не хочете, щоб вам брехали.

3. Дозвольте дитині мати особисте життя.

4. Поважайте вашу дитину, як ви поважаєте інших людей.

5. Не захищайте дитину від життєвих обставин та наслідків її поведінки, бо діти навчаються тільки на власному досвіді.

6. Не скупіться на ласку: поцілунки, обійми, лагідне слово. Це потрібно і вам, і дитині.

7. Не займайтеся вихованням, коли ви втомлені, погано почуваєте. Спочатку відпочиньте.

Як оцінити батьками шкільні успіхи своїх дітей

Правило 1: заспокойтеся.Сконцентруйте свою увагу на диханні: один, два,... десять... Відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні "успіхи"."Постійте в черевиках" своєї рідненької дитини. А тепер можна починати розмову, а може... допомогти розібратися у складній теоремі, а може... Пам'ятайте, що спілкування в люті, роздратуванні - все одно що включити в автомобілі "газ" і натиснути на гальма.

Правило 2: не поспішайте.Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все і зараз. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, ж нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її - вона вчиться, але стає зубрилкою й не навидить учіння, школу, а може й ...вас.

Правило 3 : безумовна любов.Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає Ш бути впевненою в собі, подолати невдачі. А як же ставитися до невдач?..вони вас засмучують...та й годі.

Правило 4 : не бийте лежаяого.Двійка, а для когось і четвірка - достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні й ті ж помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.

Правило 5 : щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один - той, якого ви хочете позбавитися найбільше, і говоріть тільки про нього.

Правило 6 : вибирайте найголовніше, порадьтеся із дитиною, почніть з ліквідації шкільних труднощів, найзначущіх для неї самої. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, і переказу.

Правило 7 - головне: хваліть - виконавця, критикуйте - виконання.Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати , що оцінюють всю її особистість. Вам під силу допомогти відокремити оцінку особистості від оцінки її роботи.

Правило 8 - найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та неуспіхами сусідського Івана

Правило 9 : не скупіться на похвалу,будуючи стосунки із своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, якого нема за що похвалити.

Правило 10 : визначне в морі помилок острівок успіху,на якому зможе втриматися, вкорінюватися дитяча віра в себе і в успіх навчальних зусиль. Оцінювати дитячу працю слід досить індивідуально, тактовно. Саме за такої оцінки в дитини нема ні ілюзії повного успіху, ні відчуття повної невдачі.

Правило 11 : ставте перед дитиною конкретну та реальну мету, і вона спробує її досягти.Не спокушайте дитину метою, якої неможливо досягти.

Правило 12 : не рвіть останню нитку.Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою (хобі), дитина повинна виправити свою успішність у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді спонукає дитину до навчання. Так буває тоді, коли справи з навчанням ще не зовсім запущені й до нього ще є інтерес. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні. Щоб усі правила виявилися ефективними, необхідно їх об'єднати: дитина має бути не обєктом, а співучасником своєї оцінки. її слід навчати самостійно оцінювати свої досягнення. Вміння себе оцінювати -необхідний компонент уміння вчитися, головного засобу подолання труднощів у навчанні.