Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №6 "Золотий ключик" Тальнівської міської ради Черкаської області

Аутизм: ознаки, діагностування, адаптація в суспільстві

Аутизм або занурення у себе – поширений розлад, коли людина має труднощі у суспільстві, їй важко спілкуватися з іншими людьми. Ці люди потребують особливих умов, але правильний підхід до дітей та дорослих з аутизмом дозволяє їм отримати освіту і соціалізуватися, бути повноправними членами суспільства.

До Дня розповсюдження знань про аутизм розповідаємо, що це таке та як допомогти адаптуватися.

У чому суть дня? Якщо суспільство навчиться взаємодіяти з дорослими і дітьми, які страждають на аутизм, ці люди зможуть соціалізуватися, зайняти своє місце, жити щасливо і без обмежень. Але щоб відкрити для людей з аутизмом широкі можливості, нам необхідно розуміти – у чому суть захворювання, як взаємодіяти та чого робити не варто.

Чому виникає аутизм

Точні причини аутизму досі не встановлені. Сучасні дослідження доводять, що аутизм – це генетичне захворювання. Однак розвиток аутизму відбувається на фоні соціальних чинників, поганого стану екології, впливу медикаментів, тощо. Тож вилікувати аутизм нереально, але можна значно полегшити перебіг захворювання. Отже основні (не генетичні) причини, які можуть сприяти виникненню аутизму:

• порушення харчування й обміну речовин;
• потрапляння в організм важких металів, нейротоксинів, схожий вплив можуть мати ліки, які приймають вагітні під час загрози переривання вагітності;
• біохімічні чинники (неправильний обмін ферментів, тощо);
• порушення мозкової діяльності;
• порушення кісткового і загального моторного розвитку;
• сучасний темп життя: стреси, нервозність, перевтома.

Науковці вважають, що найімовірніше аутизм виникає при поєднанні генетичних факторів і несприятливого зовнішнього впливу (від поганої екології до медикаментів під час вагітності).

Варто зауважити, що стосунки у родині (між членами родини і з дитиною зокрема) не мають впливу на виникнення аутизму. Також не підтвердженим є міф про зв'язок аутизму і вакцинації.

Аутизм проявляється вже з перших місяців життя немовлятка. Помітити його можна за розвитком мови, поведінки дитини. Однак поставити діагноз може лише кваліфікований лікар – дитячий психіатр. Тож батькам не варто панікувати завчасно, треба пам’ятати, що діти розвиваються по різному. Однак, якщо у батьків є певні підозри, варто перевіритися. Адже раннє втручання медиків, програми розвитку збільшують шанс на кращу адаптацію у суспільстві.

Ознаки аутизму

Симптоми аутизму проявляються здебільшогодо 3 років. Найчастіше, дитина майже не говорить і поводиться не так, як її однолітки. Бувають випадки, коли дитина таки говорить. Але з часом ці навички втрачаються.

Дітки, хворі на аутизм, під час ігор часто монотонно повторюють одну і ту ж дію. Вони бавляться одні, їм не цікаві ігри з однолітками чи дорослими. Батькам варто звернути увагу на типові похитування, надмірну любов до гойдалок, особливу увагу до кількох предметів.

Малюки, які страждають розладом аутизму, не відкликаються на своє ім’я. З ними важко або неможливо встановити зоровий контакт. Вони часто мало жестикулюють, люблять приймати певні пози та фіксувати один вираз обличчя.

Загалом описати типову поведінку хворого на аутизм неможливо. Конкретна форма захворювання у кожному конкретному випадку проявляється інакше. Проте можна виділити кілька ознак, з якими варто звернутися до лікаря:

• проблеми з розвитком мови;
• ігри на одинці;
• проблеми у спілкуванні з однолітками;
• повторюваність дій;
• неможливість встановити зоровий контакт;
• дитина мало жестикулює;
• залежність від рутини: одного і того ж маршруту прогулянки, чіткого розпорядку дня, тощо;
• складнощі стосовно координації рухів, ходіння навшпиньки;
• підвищена чутливість до шуму, музики, світла, одягу, запахів, купання.

Як допомогти

Статистика хворих на аутизм сильно змінювалася разом з дослідженнями захворювання. Загальна статистика говорить про1 хвору дитина на 1 000. Однак, ці дані можуть змінюватися у великих межах. Зауважимо, хлопчики страждають на аутизм у 3-4 рази частіше за дівчаток.

Існує підвищений ризик захворюваності, якщо один із батьків сам страждає від аутизму чи були хворі у родині. Якщо перша дитина у пари хворіє на аутизм, то є ризик, що й друга дитина теж матиме відповідні розлади. Однак, це лише ризики, але аж ніяк не обов’язкова умова.

З людьми з аутизмом треба спілкуватися правильно

В Україні серед методів лікування переважає медикаментозний. Однак, часто цього не достатньо. Для ефективного лікування дітей з аутизмом потрібен комплексний підхід. З дитиною і батьками мають працювати лікарі, психологи, психотерапевти та логопеди. Також є велика кількість альтернативних методик. Проте наукових підтверджень їхньої ефективності немає.

Чим раніше хвороба виявлена, тим краще. Для цього батькам немовлят варто не пропускати планові огляди в педіатра і спеціалістів, звертати уваги на поведінку малюка.

Якщо аутизм таки виявлено, не варто впадати у паніку. З таким діагнозом можливе повноцінне, щасливе життя – за умови правильного підходу до дитини, інклюзивної освіти, втручання лікарів. Правильний підхід у ранньому віці до дітей з виявленими проблемами дозволяє їх повертати у коло однолітків для подальшої соціалізації і навчання.

Аутизм часто пов'язаний з певними відставаннями у розумових здібностях. Однак ця статистика не є стовідсотковою. Крім того, люди з аутизмом бувають часто дуже обдарованими і навіть геніальними в одній сфері діяльності. Вони повністю концентруються на ній і ігнорують діяльність поза їхнім колом інтересів.

Як правильно спілкуватися з людьми-аутистами

Якщо у вашому оточенні є діти чи дорослі, які мають аутизм, варто дотримуватися простих правил спілкування:

1. Говоріть на теми, які справді їх цікавлять. Люди з аутичними розладами часто зациклюються на одному зацікавлені, вони стають справжні експертами у цій темі. Ви зможете почерпнути для себе щось цікаве, а вони – максимально розкритися.

2. Скорочуйте речення. Короткі повідомлення допомагають людям з аутизмом швидше опрацювати інформацію. Також їм легше дається письмове спілкування.

3. Аутисти мають образне мислення. Тож їм значно легше зрозуміти ідею за допомогоюмалюнків, схем.

4. Давайте час на відповідь. Людям з аутизмом часто потрібно більше часу на обдумування. Не підганяйте їх у розмові, дайте час обдумати. Якщо людина не відповіла на попереднє питання, не задавайте наступних. Майте терпіння.

5. Дотримуйтеся мовної сталості. Не висловлюйте одну і ту ж думку різними словами. Це збиває з пантелику людей з аутизмом.

6. Не сприймайте мовчання аутистів на власний рахунок. Будьте чуйними,поважайте межі.

7. Починайте розмову із ствердження, а не запитання. Банальне запитання як справи – може стати справжнім стресом для людини з аутизмом. Введіть їх в розмову поступово.

8. Приділяйте увагу. Навіть, якщо ззовні здається, що людям з аутизмом краще наодинці, насправді їм теж потрібна турбота та увага.

9. Вибирайте вдалий час для бесіди. Співрозмовник з аутизмом має бути спокійним, почуватися комфортно. Тоді шанси на співпрацю значно зростають.

10. Аутистам важко вловити жарти, іронію, сарказм, метафори.Говоріть прямо і чітко. Це спростить завдання вашому співрозмовнику.

Поважайте і любіть людей з аутизмом. Вони особливі і потребують особливого підходу, але це не робить їх гіршими.

СИНДРОМ ДАУНА

Синдром Дауна - це генетичне порушення, що полягає у порушенні рівня розумового розвитку (різного ступеня), характерних рисах обличчя, вроджених вадах серця, порушеннях слуху та зору, інших медичних проблемах. Проте ступінь прояву усіх цих ознак є дуже різною в кожного з пацієнтів. Синдром Дауна є однією з найпоширеніших вроджених вад розвитку, що мають генетичну природу. Частота виникнення становить приблизно 1 на 800 або 1000 новонароджених.

Синдром спричинюється хромосомними розладами: внаслідок порушення в розвитку клітини, в ній нараховується 47 (замість 46 хромосом – як це буває при нормальному розвитку). Ця додаткова хромосома змінює перебіг розвитку організму і, зокрема, мозку.

Зазвичай такі діти розвиваються в два рази повільніше і за 9 років проходять програму до 4 класу загальноосвітньої школи. Найбільш помітним у таких дітей є відставання в мові. У дітей з синдромом Дауна досить чітко проявляються розбіжності між пасивним і активним словником, що особливо чітко видно під час використання ними зв’язного мовлення. Цю особливість вчителю необхідно враховувати, якщо ставиться завдання відтворити навчальний матеріал. Так само потрібно брати до уваги і те, що в цих вихованців більше, порівняно з іншими, порушена дрібна моторика пальців рук, що викликає у них значні труднощі в процесі оволодіння навичками письма, рахунку, трудовими операціями.

Рівень розумового відставання в хворих із синдромом Дауна може бути різним – від легкого до край важкого. Однак, в більшості спостерігається середній ступінь розумового відставання.

шлунково-кишкового тракту, може бути слабо виражена функція щитовидної залози, часто спостерігається порушення зору.

Недорозвиток мови цих дітей часто маскує справжній стан мислення, і створюється відчуття наявності більш низьких пізнавальних здібностей. Але при виконанні невербальних завдань (класифікація предметів, додавання та віднімання) деякі діти з синдромом Дауна можуть показувати такі ж результати, що й решта. У формуванні здібностей до міркування та вибудовування доказів діти з синдромом Дауна відчувають значні труднощі. Обмеженість уяви, труднощі у побудові висновків, які лежать в основі розумової діяльності перешкоджають багатьом дітям з синдромом Дауна вивчати окремі шкільні предмети.

Пам’ять характеризуються гіпомнезією (зменшений об’єм пам’яті), потрібно більше уваги для вивчення та засвоєння нових навичок, запам’ятовування нового матеріалу. Недостатньо розвинена короткотривала пам’ять та проблеми в обробці інформації, яка сприймається на слух. Активна увага нестійка, період концентрації уваги короткий, діти легко відволікаються, втомлюються. Образ не виникає в уяві, а сприймається лише зорово. Здатні співвідносити частини малюнка, проте, з’єднувати їх в ціле зображення не можуть.

В основному ці діти слухняні, добродушні, готові робити те, що їх попросять. У дітей з синдромом Дауна спостерігається збереження елементарних емоцій. Більшість з них ласкаві, контактні. Деякі виражають позитивні емоції до всіх дорослих, вступають з ними в контакт, деякі – переважно до тих, з якими вони постійно спілкуються. У дітей позитивні емоції спостерігаються частіше, ніж негативні. Відносно збережена емоційно-вольова сфера цих дітей дозволяє досить успішно проводити з ними виховну роботу.

Більшість дітей з цим синдромом можуть навчатися ходити, читати, писати і робити все те, що вміють інші діти. Але для цього їм необхідно забезпечити адекватне оточення і застосувати відповідну їм програму навчання. Під впливом спеціального навчання у цих дітей відбувається подальше удосконалення усного мовлення, координації рухів, дрібної моторики, навичок комунікативної і практично-діяльнісної поведінки, соціально-побутової праці, самообслуговування, трудових операцій.